Блог учителя зарубіжної літератури Кіблик Тетяни Михайлівни: Виховна робота

27.05.2020
Кібербулінг
Перегляньте відео
https://www.youtube.com/watch?v=r7l4G7LZrD0
https://www.youtube.com/watch?v=eBkhPoEFvfA
Будьте уважними і обережними

20.05.2020.
Увага! Це важливо!
https://www.youtube.com/results?search_query=%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%83%D1%81
Допоможімо своїм рідним, людям поважного віку, захистимо маленьких.
Бережіть себе і будьте здорові!!!

Безпечне поводження з отруйними, хімічно активними та вибуховими предметами, речовинами, електроприладами; вивчення правил дорожнього руху, протипожежної безпеки, поведінки на відкритих водоймах.

Навіть дома не забувайте про спорт

https://www.youtube.com/watch?v=cFq3UcfW4J0

Будьте здорові, бережіть себе!
Правила безпечної поведінки під час травневих свят (1,2,9 травня)
https://www.youtube.com/watch?v=tHWaT-8KYe8

22.04.2020
Здоровий спосіб життя - це наш вибір!
https://www.youtube.com/watch?v=vCGCHE0Sx-0

ТБ під час весняно-польових робіт, безпечне поводження з робочим інвентарем.

https://www.youtube.com/watch?v=iQQ8R306SU0

15.04.2020
Вживайте корисні продукти
https://www.youtube.com/watch?v=8GjEDdYETq4

Правила поведінки у громадських місцях, під час Великодніх та поминальних днів. https://www.youtube.com/watch?v=VZZcEtYASmg

08.04.2020
Увага! Це важливо!
https://www.youtube.com/results?search_query=%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%83%D1%81
Допоможімо своїм рідним, людям поважного віку, захистимо маленьких.
Бережіть себе і будьте здорові!!!

https://www.youtube.com/watch?v=VFU1RLOSyL8

01.04.2020
Зупинимо булінг!!!
Обов"язково пеегляньте:https://www.youtube.com/watch?v=espwzDTLVkE
https://www.youtube.com/watch?v=1n67EWIVntI
Не бійтесь зветатись за допомогою!

Інструктаж з безпеки життєдіяльності по питанню пожежної та техногенної безпеки. Правила пожежної безпеки в школі, в побуті.

https://www.youtube.com/watch?v=xjSEceLhqUM

03.04.2020 р.

Будьмо милосердними.

ГОЛУБИЧКА
« Моя тиголубичко,
Стражданіє, як кажуть, возвиша…»
Ліна Костенко.
У селищі спилювали сухі дерева, в осовному це тополі. Під вікнами були з живим гіллям, але із сухостоєм. Про тополю розкішна не скажеш. Висока, струнка так, але у мене під відкном – саме розкішна, якась широка, затишна, із густим гіллям. А між цієї гущавини гніздечко. Вже кілька років голубка залюбувала собі місце. Цього року виглядали її, а ось недавно, з пів місяця, всілася. Кожного ранку заглядаю, чи на місці.
- Є, ну добре, сиди, чекай.
З боку під҆їзду тополі спиляно, з південної сторони двоє дерев, може залишаться, захищатимуть від сонця, голубка дочекається малечі.
Підїхала велитенська машина, готуються пиляти. Що завтра скажу маленькій онуці?
- Бабуся, білий день!
Це значить пора вітатися з голубкою.
Розумію, що проблем стільки у світі, у всіх людей і у мене теж, що маленька пташка займає менше макового зернята, а саме воно, попадаючи в око, гонить сльозу. І болить вже все: і око, і серце і душа. Сама на себе се рджуся. Чому така дрібниця піднімає бурю почуттів, на скільки було б легше, якби менше переймалася всім.
Кажуть же: « Воно як маєш серце не з льодини, страждання доля кожної людини.»
- Хлопці, тут на тополі гніздо з голубкою.
Не хотіла гукати, розуміла, що безглуздо, людина на роботі, у неї своє завдання, і дорікання якоїсь старої бабки – старечі примхи. Дякую, що не послали, а якось відповіли душевно заспокійливо.
- Якщо й перенесемо гніздо, голбка не сяде більше в нього.
А вона вже злетіла, але не далеко, то на то на іншу деревину сяде, то на цю ж, але вище. Ліпше не бачити цього. Наче відчуваєш, як бється її маленьке седечко. Бачиш себе, цю життєву безвихідь, коли майже не можеш нічого змінити, коли від тебе мало що залежить.
Та все йде, все минає, дерева сохнуть, роки налітають вже один на одного, скоро розтануть в імлі.
Ну що ж, треба і це пережити, перетерпіти, піде молода поросль, розростеться, буятиме, житиме.
Кіблик Людмила Федорівна

УВАГА! КОРОНОВІРУС.

Перегляньте обовязково:

https://www.youtube.com/watch?v=V5_8DL9LWXQ

https://drive.google.com/file/d/0B1mS6nwQq3VVZmhPdDQwMVk0eE0/view?usp=sharing

Виховні заходи

Я – українець, і я цим пишаюсь
Мета: Поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; виховувати громадянина України; розвивати навики самостійної роботи з різними джерелами, вміння робити аналіз фактів.
Обладнання: Зображення державних символів України – Герба та Прапора; карта України; вислови відомих людей про Україну; рушники; картки – завдання команд; керамічні вироби з українським орнаментом; елементи українського національного одягу; портрети М.Грушевського, Г.Сковороди. І.Мазепи. П. Скоропадського, Т.Шевченка; виставка виробів: «Що вміють у моїй родині» - батьківські роботи; виставка «Мене навчили руки батька й неньки» - учнівські роботи.
Музичне супроводження:
1. Державний гімн України муз. М.Вербицького, сл. П.Чубинського.
2. Пісня «Що для мене Україна?» музика і слова О.С.Яковлева.
3.
Вислови про Батьківщину

Я так її, так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого бога,
За неї душу погублю!

Тарас Шевченко «Сон»
(«Гори мої високії…»), 1847

1. Нема в світі України
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого.
Тарас Шевченко

2. Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте.
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Тарас Шевченко

3. Святе слово – рідна мати;
Єсть іще святиня Вища,
Богові миліша – Рідная Вкраїна.
Пантелеймон Куліш

4. Хто кохає край свій рідний
Для високої ідеї;
Я ж кохаю не для неї,
А для того, що він бідний.
Микола Вороний

5. А в серці тільки ти
Єдиний мій, коханий рідний краю!
Леся Українка

6. Країно рідная! Ох, ти далека мріє!
До тебе все летять мої думки.
Їм страшно й радісно якась надія мріє…
Так з вирію в свій край летять пташки.
Леся Українка

Методичні рекомендації:
- в конкурсі беруть участь дві команди;
- учасники одягнені в національні костюми, мають візитку, де вказано його ім’я та номер групи, а також емблему, де зображено географічні контури України + бант з жовто-блакитної стрічки;
- журі воъни – учасники АТО (оцінюють кожне питання в 1 бал і вручають автору відповіді спеціальний жетон);
- за кількістю цих жетонів журі визначає команду переможців і учасника-чемпіона цієї гри;
- переможцям вручають спеціальні призи-дипломи, подарунки з національною символікою та література про Україну.

Хід конкурсу

(Звучить пісня «Що для мене Україна?»).
Це від Бога моя земля.
Тут живе моя родина,
Тут живу давно і я.
Приспів:
І які б не були дорогі,
І яка б не була година
Я з тобою, я з тобою Україна.

«Моя країна – Україна». Так назвали ми наше ігрове шоу, присвячене річниці прийняття Конституції України та річниці Незалежності України. Вам пропонується 9 турів, де вас чекають близько 100 завдань з історії, літератури, культури, Конституції України. Переможців визначать журі.

І тур «Моя держава – Україна»
1. Яку назву за Конституцією має твоя держава?
2. Визначте політичний державний устрій України.
(Унітарна парламентсько-президентська)
3. Назвіть головних керівників нашої держави
(Президент, Голова Верховної Ради, Прем’єр-міністр)
4. Які ви знаєте державні символи?
5. Визначте головні гіпотези щодо походження Тризуба.
6. Що символізує наш Державний прапор?
7. Розкажіть напам’ять або проспівайте Гімн України.
8. Назвіть, або покажіть, які предмети або рослини є національними символами України.
(Рушники, калина, верба, вишиті сорочки)
9. В чому ви бачите різницю між державними та національними символами?
10. Коли наша держава стала незалежною?
(24 серпня 1991 року)
11. Хто став першим Президентом незалежної України?
(Л.Кравчук)

ІІ тур «Наша Україна – на планеті Земля»
1. Де розташована Україна?
(У Східній півкулі, в Європі)
2. Назвіть країни, з якими межує Україна.
(На сході – Росія на півночі – Білорусь, на заході – Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова)
3. Які моря омивають територію України?
(Чорне та Азовське)
4. Які ви знаєте найбільші річки України?
(Дніпро, Дунай, Південний Буг, Дністер, Десна)
5. Назвіть гори України.
(Карпати, Кримські гори).
6. Які найвищі точки України?
(Говерла в Карпатах – висота над рівнем моря 2061 м., Роман-Кош У Кримських горах – висота над рівнем моря 1545 м)
7. Найбільші міста України?
8. Скільки областей має Україна?
9. Назвіть міста – обласні центри. (Виграє той хто назве останнє місто).

ІІІ тур «Україно, Україно, славний край козаччини!»
1. У боротьбі за незалежність України ми передусім зобов’язані українському козацтву. Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у генах українського народу. А в свій час козацький рух очолювали відомі українські гетьмани. Давайте зараз згадаємо їх.
(Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Богдан Хмельницький Іван Мазепа та інші).
2. Назвіть прізвище людини, яка була останнім гетьманом України.
3. Кому надавали козаки найвищу виконавчу владу?
(Кошовому отаману)
4. Хто командував загоном з 2,5 тисяч козаків, яких взяв до себе на службу французький кардинал Ришельє?
(Полковник Богдан Хмельницький)
5. Як називали у ХV-ХVІІІ ст. вільну людину із селян чи міської бідноти. Утікачів від тиску феодалів жителів Запоріжжя, Дону?
(Козак)
6. Як називався виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, з ХVІІ ст. – начальник козацького війська та верховний правитель України?
(Гетьман)
7. То безрукавий одяг, який вдягають поверсі сорочки. Бере всій початок, як стверджує сучасна етнографічна наука від козацького піджупанника, якого теж шили без рукавів, він не був надто довгим. Носять чоловіки і сьогодні, бо цей одяг зручний і нарядний.
(Жилет)
8. Число козацьких куренів не змінювалося майже 200 років у Запорізькій Січі. Назвіть це число.
9. Яку назву мав козацький погріб, у якому знаходилися коштовності, гроші (казна), харчі?
(Скарбниця)
10. Як називався готель для іноземних послів?
(«Грецька хата»)
11. Запорізька Січ не мала записаних законів, життя регулювалося традиційними правилами обов’язковими для всіх, зарахування у війська не обмежувалося ні соціальним статусом, ні національністю, проте були необхідні вимоги. Які?
(Православна віра та відсутність дружини)
12. Яку назву мав великий погріб, де зберігалися гармати, збруя, порох, ядра, пулі, мушкети?
(Пушкарка)
13. Як називалися на Січі всі символи й атрибути козацького війська?
(Клейноди – у перекладі з німецької мови «коштовності»)

ІV тур «Свій край – як рай!»
Домашнє завдання. Назвіть історичні та топонімічні прислів’я про рідний край. За кожне згадане прислів’я – 0,5 бала.
- Що край, то інший звичай.
- Де рідний край, там і під ялиною рай.
- За рідний край хоч помирай.
- Свій край – як рай, а чужа країна – як домовина.
- Рідна сторона – мати., чужа – мачуха.
- До свого роду хоч через воду.
- За гроші не купити ні батька, ні матері, ні Батьківщини.
- Всюди добре, а на Батьківщині найкраще.
- Краще на своїй стороні кістками лягти, ніж на чужій слави натягти.
(Перемагає команда, яка назвала більше)

V тур «Родина і Україна»
Ведучий. Визначте. Що таку родина. Але родина – це не тільки рідні, родичі. Це весь народ український. Родина до родини – народ. ми з вами український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, а зруйнуй їх і ріка засохне, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами – сім’ями. А щоб річка була повноводною, а родина наша, українська, великою і щасливою, треба шанувати батьків своїх. Це завжди було в традиціях нашого народу і відобразилися в прислів’ях. І зараз завдання: відгадайте кінцівку прислів’я.
1. Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки, .. (такі їхні діточки)
2. Який кущ, така і малина, яка мати… (така і дитина)
3. Який дуб, такий тин… (який батько, такий син)
4. Не навчив батько, …(не навчить і дядько)
5. Яка гребля, такий млин, …(який батько, такий син)
6. Який рід, … (такий плід)
7. Сироті без роду – хоч … (з мосту у воду)
8. Хто батька й матір зневажає, … (той добра не знає)
9. Яка яблунька, …(такі й яблучка)
10. Яка клепка, така й бочка, … (яка мати така й дочка)
11. Годуй діда на печі, …(бо і сам будеш там).

VІ тур «Наші славні герої»
1. Назвіть діячів України, які, на ваш погляд, відіграли особливу роль в історії нашої держави.
2. «Хто є хто?» - за портретами впізнати діяча України.
(Виставлені портрети М.Грушевського, Л.Кучми, Г.Сковороди, І.Мазепи, Т.Шевченка, В.Чорновола)
3. Назвати сучасних політичних діячів України, які, на вашу думку, відіграють особливу роль у сьогоднішньому розвитку держави, аргументувати свою думку.
4. А зараз ви повинні встановити відповідність події або посади з потрібним прізвищем (команди отримують картки-завдання)
М.Грушевський – перший Президент в історії України
П.Чубинський – автор слів сучасного Гімну України
Л.Кравчук – перший Президент незалежної України
Р.Шухевич – керівник УПА

VІІ тур «Хто це? Або що це?»
1. Назвіть український народний багатострунний музичний інструмент (Бандура)
2. Різаний або рваний шматочок прісного тіста, зварений у борщі (Галушка)
3. У Київській Русі – постійне княже військо (Дружина)
4. Украплений пункт з міцними, тривалими спорудами, призначені для довготривалої кругової оборони (Фортеця)
5. Найвищий виконавчий і розпорядчий органі державної влади в Україні (Уряд)
6. Які страви складали основу козацької кухні? (Борщ і вареники)
7. Прапор, бунчук, булава, печатка, литаври (Це атрибути козацької влади або клейноди).
VІІІ тур «Наша держава на світовому Олімпі»
1. Скільки держав світу визнали Україну?
2. Членом яких міжнародних організацій є Україна?
3. Які спортсмени України стали переможцями чемпіонатів світу або Олімпійських ігор?
4. Які держави першими визнали Україну?
І в цей рік ми бажаємо своїй державі:
Розквітай, прекрасна Україно,
Рідна земле, матінко моя,
Хай лунає мова солов’їна,
Пісня неповторная твоя.
(Звучить пісня. За цей час журі підводять підсумки гри. Проходить нагородження переможців).

2 жовтня учні Якимівської ЗШ І –ІІІ ступенів вітали свої х вчителів зі святом. До привітання педагогів долучилися майже всі учні школи. Діти декламували вірші, танцювали, розігрували сценки, співали пісні, щоб створити своїм наставникам святковий настрій.

«Учителю вклоняємось доземно»
Дійові особи
1-ша ведуча
2-га ведуча
Учні-читці (чотирнадцять осіб – учні різних класів середньої школи)
Пісенний гурт учнів шостого класу
Пісенний гурт учнів сьомих класу
Фольклорний гурт учнів п’ятого класу (п’ять хлопчиків, одна дівчинкак)
Танцювальний гурт учнів сьомого і девятого класів

Звучить лагідна музика. До залу входять ведучі та учні-читці
1-й учень (на фоні музики)
Учителю! Вклоняємося доземно
Перед великим іменем твоїм.
Вже проростають ті маленькі зерна
Під поглядом, як сонце, золотим.
Учителю! Ти – наче нездоланність,
Крізь все просієш іскру доброти,
Щоб засвітить у серденьку дитячім
Вогонь священний розуму й краси.
2-й учень. Учителю! Невже ти не втомився
У юні душі класти щось нове?!
Для цього ти на світ цей народився,
У цьому є покликання твоє!
Учителю! Прекрасного ти гідний,
Бо вибрав у житті свою мету.
Від імені усіх скажу «Спасибі»
За працю твою вчительську святу.
Учні-читці відходять на задній план
1-ша ведуча. У прекрасну пору року приходить до вас освітянське свято. Це час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червоні жоржини пломеніють над землею, немов дарують весь свій жар любові нашим вчителя.
2-га ведуча. У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, митець – у своїх творах, а вчитель – у думках і справах учнів. Тому кожна людина все життя із почуттям вдячності згадує рідну школу та учителів. Адже в кожному прожитому шкільному дні було щось неповторне, незабутнє, що лишає свій відбиток у нашій душі.
1-ша ведуча. Мудрий, далекоглядний, самовідданий, терплячий, лагідний і суворий – все це ви, дорогий наш учителе!
2-га ведуча. Вам, шановні вчителі!
1-ша ведуча. Вам, дорогі порадники і наставники.
1-ша та 2-га ведуча. (разом) Ми присвячуємо цей концерт.
Наперед виходять учні-читці
3-й учень. Небо, що зоріє;
Та вікно ясніє.
Вчительці не спиться:
В думках кожен раз –
Дітвора навколо
І дзвіночка мова:
«Час до школи, час»
4-й учень. Серце жар до краю
Віддає без жалю,
Лише б юнь квітуча
Зберегла наказ
Вчитись, вчитись, вчитись.
Для народу жити
Свій народ любити
В злий і добрий час!
5-й учень. Вечір, ніч спадає,
Дума не спадає
Про дітей, про школу,
Про бентежний клас.
Навіть у снах ваших –
Школа, дітвора навколо
І дзвіночка мова.
«Час до школи, час!
До залу входять пісенний гурт шостих класів, виконує пісню «Школа».
1-ша ведуча. Шановні вчителі! Вас вітають ті у чиїх серцях ви запалюєте багаття --- пізнань, кому віддаєте свої знання, чистоту свого серця, своєї душі.
2-га ведуча. Нам дуже приємно сказати щире слово подяки і тим сивочолим учителям, які й далі продовжують працювати у школі, у ліцеї, сіючи в дитячі душі зерна не тільки знань, а й найкращих людських якостей.
До залу входить пісенний гурт сьомих класів, виконує пісню «Стожари».
Наперед виходять учні-читці
6-й учень. Батьки залишаться у пам’яті навічно,
Навік у пам’яті залишитесь і ви,
Не раз згадаємо учителів обличчя,
Бо кожному з нас ви допомогли.
7-й учень. Ви людськість в дитячих серцях шанували,
Вчили відрізняти добро від зла.
Ми подумки не раз вам руки цілували,
І скроні ваші, що посріблила зима.
8-й учень. Іскри добра ви у нас шукали,
І майже в кожному знайшли.
Ви особистість нашу формували
І вірний шлях допомогли нам віднайти.
9-й учень. Ви вмієте бути терплячими і дужими,
І вмієте так учнів любити,
Що навіть і кремінь, до всього байдужий,
Захоче ожити і в світі цім жити.
10-й учень. Ваше слово – мудрість України,
Праця ваша – доля трударя.
Кетягом червоної калини
Вам за це вклоняється земля.
11-й учень. Усе, що серце відчуває,
Ми скажемо у дружній цій розмові:
Нема в житті напівціни,
Нема в житті напівлюбові.
Ніщо даремно не мине,
Напівсльози ніхто повік не зронить.
За все в житті – ціна сповна, -
За кожну мить, за кожен подих.
Можна знайти у природі півтони,
Можна життя спинити на півслові.
Але нема в житті напівціни,
Але нема в житті напівлюбові.
2-га ведуча. Ось так і ви, наші любі вчителі, викладаєтесь на всі сто відсотків, з великою любов’ю до нас, своїх учнів, і нам дуже шкода, що державні мужі так досі і не зрозуміли, що без праці вчителя, без його величного серця не було б інженерів, поетів, космонавтів, а ні їх самих – поважних депутатів, міністрів. Але ми дуже сподіваємось, що врешті-решт держава виконує найвідданішу професію людей, завдяки яким зростають талановиті особистості, справжні громадяни своєї Вітчизни.
1-ша ведуча. Багато почесних знань і відзнак в освітян «Народний учитель», «Заслужений учитель», «Відмінник народної освіти». І все таки, мабуть, найвище звання – улюблений учитель.
Наперед виходять учні-читці
12-й учень. Шану вашій праці,
Шану вашій долі
Віддаємо в день цей, любі вчителі.
Хай ряснить суцвіттям сад, що ви садили,
Зичим миру, щастя, радості і сили.
13-й учень. Хай роки спливають, а очі не старіють,
Онуки ростуть, а чоло не сивіє.
Хай серце не знає печалі й розлуки,
Шанують вас учні, діти й онуки.
Звучить весела музика
До залу вбігає танцювальний гурт, виконує танець.
1-ша ведуча. Цей день по праву
Всім належить вчителям
І він осяяний мільйонами зірок.
Хай ваша усмішка, як сонце. Сяє нам
Щоб пам’ятали ми лиш золотий урок.
Учителю! Вклоняємось доземно
Перед великим іменем твоїм.
Вже проростають ті маленькі зерна
Під поглядом, як сонце, золотим.
До залу входить фольклорний гурт учні п’ятих класів, виконує жартівливі пісні на мотив відомих українських пісень.
Наперед виходять п’ятеро хлопчиків із гурту.
1-й хлопчик. (співає на мотив пісні «Несе Галя воду»)
Несу я портфель свій,
Руки відпадають,
Очі мої ясні
На ходу дрімають.
2-й хлопчик. (співає на мотив пісні «Ой, джигуне, джигуне»)
А як дзвоник продзвенів,
Всім сказали встати,
А мене мій друг Сергій
Тихо став питати.
3-й хлопчик. (співає на мотив пісні «Чом ти не прийшов»)
Чом ти не прийшов
Чому ти не встав,
Як дзвіночок пролунав,
Чи дзвінка не чув,
Чи вставать забув,
Чи звестись несила?
2-й хлопчик. (співає на мотив пісні «Чом ти не прийшов»)
І дзвінок я чув,
Зовсім не забув,
Маю силу встати,
Але під столом
«Тетріс» в мене є –
Хочеться пограти.
4-й хлопчик. (співає на мотив пісні «Дивлюсь я на небо»)
Дивлюсь я в підручник
Та й думку гадаю:
Я ж справжній школярик,
Чудово читаю.
О, дякую, Боже, що розуму дав, -
Всі тридцять три букви
Я запам’ятав.
5-й хлопчик. (співає на мотив пісні «Цвіте терен»)
Цвіте терен, цвіте терен,
Листя опадає.
Хто до школи ще не ходить,
Той горя не знає
2-й хлопчик. (співає на мотив пісні «Ой, джигуне, джигуне»)
Дощик, дощик,
Капає дрібненько,
Ой, будила мене вранці
В школу рідна ненька.
Наперед виходить дівчинка з гурту.
Дівчинка. (співає на мотив пісні «Грицю, Грицю, до роботи»)
Грицю, Грицю, до роботи,
Одягай мерщій чоботи!
Та хапай портфель у руки
І берися до науки.
Звучить весела українська народна музика. Хлопчики та дівчата з гурту стають парами, виконують український народний танець.
Наперед виходять учні-читці
12-й учень. Учителю, ти нас ведеш за руку в ту країну,
Де слово, наче квітка, розцвітає.
Ми добрі зерна й вірність журавлину
Збережемо на довгі літа.
Дзвенять піснями наші шкільні роки,
Серця вирують, сповнені життям.
Учителю! Чаруєш нас із першого уроку,
Стаєш для нас важливим відкриттям.
13-й учень. І вашому бажаю дому
Благословення й доброти.
Щоб голубами воркотіли
Світанки в вашому вікні.
І розростались ваші сили,
В душі не в’янули пісні.
А хліб насущний у родині
Діліть ви порівно на всіх.
Хай вас вітають далі сині
Ще неперейдений доріг.
14-й учень. Так, ми в житті вас не забудем
І пам’ятати завжди будем:
І слово, й усмішку лукаву,
То іронічну, то ласкаву,
І ту любов, що віддавали,
Серця дитячі зігрівали –
За все ми вдячні вам без ліку,
Спасибі, ніжне і велике
Наперед виходять ведучі.
1-ша ведуча. Хай роки минають, мов хмари осінні,
Лишаючи в серці і в пам’яті слід.
2-га ведуча. Хай ваша професія буде вічна й нетлінна,
Хай славиться завжди учительський рід!
Наперед виходять усі учасники свята.
1-й учень. Зі святом вас, дорогі вчителі!
2-й учень. Щастя вам!
3-й учень. Здоров’я міцного!
4-й учень. Учнів вдячних!
5-й учень. Чистих світанків!
6-й учень. Сонячних ранків!
7-й учень. Променів сонця в кожне віконце!
8-й учень. Ніжної ласки!
9-й учень. Душевної казки!
10-й учень. Щастя без ліку!
11-й учень. І довгого віку!
Учасники свята вклоняються глядачам. Свято закінчується врученням квітів усім присутнім вчителям.

Юннати

ПРО ПАТРІОТИЗМ

Останнім часом багато розмов про патріотизм. Звичайно, це навіяно подіями, які примушують замислитись : « А де моє мсце?»

Чи патріот я ? Що значить любитти Вітчизну? Живу в Україні, захоплююсь її культурою, традиціями, незнищенним почуттям свободи, незалежності, прагненням надати допомогу тому, хто її потребує.

Усвідомлюю, що не все діється в Україні, як планується, як треба, щоб було. Душа болить, бо залежить від мене особисто небагато.Хоча… Я вчитель. Від моєї життєвої позиції, івд мого душевного посилу, від мого уміння донестидо дітей почуття причетності до роду, дло землі,де живеш, залежить їх життєва позиція.

Історично склалося, що українська школа завжди була осередком місцевої громади.учитель- носій знань, вихователь, порадник. До школи, як дожиттєдайного вогню тягнулись цілі покоління..школа вчила не тільки писати, лічити. Школа вчила любити. Любити батьків, природу, рідну землю. Школа вчила шанувати . Шанувати старших, історію, традиції. Незалишатись байдужими до біди ближньго і усієї країни. Освіта відіграє вирішальну роль у формуанні Людини. Громадянина. Патріота.

Залучатися до освітнього процесу повинні державні і місцеві органи влади, створивши умови для навчання і вмховання підростаючого покоління, вчителі як основні носії знань, і , звичайно ж, батьки, приклад батьків впливає на формування особистості.

Багато розмов про патріотизм. Хто справжній патріот? Той, хто, вимахуючи жовто – блакитним прапором над головою, виголошує гучні промови з високої трибуни і в той самий час обкрадає свій народ. Чи може мати, жінка, сестра моляться нгочами, щоб їїх рідні порвернулися якнайшвидше живими і здоровими. Чи маленький хлопчина, прнитискаючи рученятко до грудей, співає гімн і чекає тата. Він виросте, отримає освіту, і стане гомадянином, гідним свого батька – захисника.

26 квітня

в Якимівській школі пройшла лінійка – реквієм

" Тривожні дзвони Чорнобиля "

Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його Чорнобиль?

Чи може викреслим його

З календарів своїх допоки

Нас теплий грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

26 квітня!

В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків.

Виродок – створіння ціль страшну таїть

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Простяга до серця щупальця страшні

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

26 квітня!

Люди не проспіть!

Атомне століття раною горить.

Кличе кожне серце з злом на боротьбу,

Щоб зустріли внуки вранішню зорю.

1-й ведучий:

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

2-й ведучий:

Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву – два кольори часу

1-й ведучий:

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

1-й ведучий:

„З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км.

На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь”.

2-й ведучий:

Зойкнула Земля чаіним криком

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж коли не ти?

1-й ведучий:

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.

2-й ведучий:

23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.

1-й ведучий:

Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

4-й учень:

Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім’ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: „Тримайтесь ближче до життя, хлопці”.

5-й учень:

Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам’ять у тривожнім світі

Раду незнищенного коріння.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали

Не до подвигів і не до звершень

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов кремені, не вгасли

Залишались іскрами на тверді

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісню родоводу.

А лишилась вірності присяга.

Батьківщині. Матері. Народу.

6-й учень:

Коли молоді пожежники, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації були ще живими, журналісти запитували у них: „У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?”

Так, у даній ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони – воїни, бійці з пожежею, вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

7-й учень:

Перший удар на себе

Перший вогонь на себе

Так відчайдушний Данко

Людям віддав своє серце.

Як же тут не згадати

Поруч з ним не назвати –

Вас, що уміли серцем

Грізний вогонь зупиняти.

І віддали – що мали

Життя – що одне в людини

Вірю, що врятували,

Долю моєї дитини.

9-й учень:

Шестеро із 20 чоловіків двох караулів невдовзі померли.

- Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович Правик;

- Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович Кібенок;

- Сержант Микола Васильович Ващук;

- Сержант Володимир Іванович Тищура;

- Старший сержант Микола Іванович Тітенок.

У вогні не згорів їх жертовний чорнобильський слід. Ще затужить по хлопцях Земля і скорбота земна.

(Хвилина мовчання)

Учень:

Радіаційна днина б’є на сполох

Радіаційні стогнуть небеса

Двадцятий вік – як доля, а не спомин

Як хліб душі, як мамина сльоза.

Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне „бути чи не бути” –

Грізно над планетою висить.

26 квітня

Лінійка – реквієм

Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його Чорнобиль?

Чи може викреслим його

З календарів своїх допоки

Нас теплий грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

26 квітня!

В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків.

Виродок – створіння ціль страшну таїть

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Простяга до серця щупальця страшні

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

26 квітня!

Люди не проспіть!

Атомне століття раною горить.

Кличе кожне серце з злом на боротьбу,

Щоб зустріли внуки вранішню зорю.

1-й ведучий:

2-й ведучий:

1-й ведучий:

2-й ведучий:

Зойкнула Земля чаіним криком

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж коли не ти?

1-й ведучий:

2-й ведучий:

1-й ведучий:

4-й учень:

5-й учень:

Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам’ять у тривожнім світі

Раду незнищенного коріння.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали

Не до подвигів і не до звершень

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов кремені, не вгасли

Залишались іскрами на тверді

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісню родоводу.

А лишилась вірності присяга.

Батьківщині. Матері. Народу.

6-й учень:

7-й учень:

Перший удар на себе

Перший вогонь на себе

Так відчайдушний Данко

Людям віддав своє серце.

Як же тут не згадати

Поруч з ним не назвати –

Вас, що уміли серцем

Грізний вогонь зупиняти.

І віддали – що мали

Життя – що одне в людини

Вірю, що врятували,

Долю моєї дитини.

9-й учень:

Шестеро із 20 чоловіків двох караулів невдовзі померли.

- Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович Правик;

- Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович Кібенок;

- Сержант Микола Васильович Ващук;

- Сержант Володимир Іванович Тищура;

- Старший сержант Микола Іванович Тітенок.

У вогні не згорів їх жертовний чорнобильський слід. Ще затужить по хлопцях Земля і скорбота земна.

(Хвилина мовчання)

Учень:

Радіаційна днина б’є на сполох

Радіаційні стогнуть небеса

Двадцятий вік – як доля, а не спомин

Як хліб душі, як мамина сльоза.

Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне „бути чи не бути” –

Грізно над планетою висить.

Команда Якимівської загальноосвітньої школи « Спалах » взяла участь у районному етапі гри « Джура»

Рій « Спалах »

До участі у змаганні « Ватра » готові.

Наш девіз:

За синєє море,

За жовте колосся

Боротися треба,

Щоб краще жилося.

Наше завдання: розповісти всім присутнім про славних синів України – козаків.

Попереду всього війська
Виступає отаман.
Чи далеко бій, чи близько,
В ньому він найстарший пан.

Він суддя всім і товариш,
Батьком козаки зовуть.
Кошових багато знаєм,
Що дали в майбутнє путь
Волелюбній Україні –
Нашій рідній Батьківщині.

Джура, юний козаченько,
Вчиться в школі джур любенько.
Опановує він мову,
Зброю, грамоту військову,
Січове життя вивчає
І стає на захист краю.
Пізнає премудрість він,
Як не підвести курінь.

Гей, ви, хлопці – козаки, час нам пісню заспівати.

Пісня.

« Заспіваймо пісню за Україну»

Ми – козаки, ми України сила ,доведемо це, браття.

Силові вправи.

Козаки – це люди, які знають і поважають звичаї і обряди.

Колись отамани так зверталися до козаків.

Виходить отаман, козаки стоять, стоять поодаль.

Ой , сини, мої, ми на славній Запорізькій Січі.

Встроміть під велетенським дубом стрілу та покладіть по шматку сала та хліба. Отакий звичай у козаків нехай дуб дає нам силу витривалість та мудрість.

Дорогі діти мої .підійдіть до мене. Нехай благословлю вас.

Хлопці стають на коліно, руки на сердь,

Благословляю вас, бережіть козацьку честь, та Боже вас борони зрадити землю українську, українському народові. Бережи вас, Господь.

Вагу козацька віра має,
Не продаючись з молотка.
На бій за правду надихає
І юнака, і старика.

Без віри вмерла б Україна,
Погас би в душах Світла сад.
А з нею і лиха година
Отримує духовний лад.

Козаки – це віра православна, Божа матір вважалася у козаків покровителькою роду козацького.

Козацька доба – то є світла епоха,
Коли українці орлами літали.
Нікого вони не боялись нітрохи,
Від них вороги у бою відступали

Козацька доба – то є світла епоха.

Козацтво – світла сторінка у книзі ,

Що наші діди написали шаблями.

Хоч кров’ю полита, умита, сльозами

Та світлом Христа засіяла над нами.

Єднаймося ж, браття, у дружну родину,
Щоб разом розправити Вольниці крила,
Щоб в злагоді жити і батьку, і сину,
Піднявши до Світла і щастя вітрила!

Уклін.

Лінійка, присвячена Святу Перемоги.

Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.

Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?

Тим, у кого в 20 на скронях з’явилась сивина.

Тим, хто своїми руками боронили тягав,

Тим хто колгоспи з руїн піднімав,

Тим, хто сам дітей рятував,

Тим, хто переніс лихоліття війни,

Це свято присвячуємо ми.

Ведучий

Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за перемогу у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941–1945 рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами.

Вічний вогонь палає,
Дзвонить у далі століть.
Вічний вогонь закликає:
«Щастя живих бережіть!»

Вічний вогонь клекоче.
«Люди! Не треба війни,
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, брати і сини».

Вічний вогонь палає,
Тужать берізки над ним,
Вічний вогонь вимагає:
Разом:
«Миру і щастя живим»

Ведучий

Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.

Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Ті вічним сном в могилах сплять.

Ведучий

Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити досвітлого Дня Перемоги.

Ведучий

Схиляємо в скорботі голови перед пам’яттю загиблих за нашу незалежність і мирне сьогодення, хто ціною власного життя наближав історичний день перемоги.

Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше там розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, нажаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.

Оголошується хвилина мовчання.

Покладаня квітів.

Ведучий
23 роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що у складні 90 – ті Україні вдалося зберегти мир.
Але війна не обійшла нашу державу тепер.

Ведучий
Кілька років тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же мирне небо опалене полум’ям війни.
Ще недавно ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні - Героям Слава!», а тепер вони набули нового святого змісту.

Ведучий
Слова «Слава Україні - Героям Слава!» перестали бути лише вітанням. Нині це віддання особливої шани тим, хто у напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини.

Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.

І хай доведеться колись недоїсти,
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.

В цей день хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна.
Прийміть цей заклик, як Божий наказ!

Ведучий

Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до кожної нації і мови.
Ми – єдина Україна!
Ми знаємо, що ми єдині, що перемога буде за нами.
Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Блог учителя зарубіжної літератури Кіблик Тетяни Михайлівни

Страницы

Виховна робота

Виховні заходи

Лінійка, присвячена Святу Перемоги.

Комментариев нет:

Отправить комментарий